Обов"язкове дотримання країною взятих на себе зобов"язань за ратифікованими конвенціями Міжнародної організації праці ставить у певні достатньо чіткі рамки національне трудове законодавство, що в деяких випадках може слугувати причиною для сповільнення окремих напрямів його подальшого розвитку. Зумовлено це тим, що певні конвенції приймалися у час, коли застосовувалися зовсім інші регуляторні підходи у сфері праці, ніж ті, що існують за-раз. Розв"язання наведеної проблеми є можливим шляхом застосуванняденонсації, яку за її процедурою поділяють на автоматичну й "чисту". У більшості випадків денонсації конвенцій Міжнародної організації праці відбуваються автоматично, у зв"язку з ратифікацією країною сучаснішої конвенції з того самого питання. Застосування "чистих" денонсацій є характерним для конвенцій, які втратили своє практичне значення або вже не відповідають наявним фундаментальним принципам у сфері праці. Практика денонсацій актуальних конвенцій Міжнародної організації праці не є поширеною, що зумовлено передусім проведенням обов"язкових попередніх тристоронніх консультацій із цього приводу.
The article analyzes the legal regulation for the denunciation of the conventions of the International Labour Organization. Both automatic and "pure" d&enunciations of conventions are examined. Ratified ILO conventions have traditionally been one of the key sources of national labour law. However, over time, some of them have lost their relevance and practical importance. The most common way to waiv&e obligations under ratified conventions is to denounce them. Denunciation is provided for in every ILO convention, with the exception of Conventions Nos. 80 and 116, which contain rules relating to the partial revision of previous conventions. In ad&dition, a mechanism for partial denunciation is provided for certain conventions. Such a mechanism is expressed in the possibility of denunciation of: a) certain sections of the Convention, e.g. Invalidity, Old-Age and Survivors" Benefits Convention,& 1967 (No. 128); b) certain categories covered by the scope of the convention, e.g. Working Environment (Air Pollution, Noise and Vibration) Convention, 1977 (No. 148). It is determined that most denunciations of ILO conventions occur automatically, &due to the country"s ratification of more recent conventions. In Ukraine, all denunciation of ILO conventions took place automatically. The "pure" denunciations are more relevant to outdated conventions or conventions that no longer correspond to exi&sting fundamental principles in the world of work. An example is Night Work (Women) Convention (Revised), 1948 (No. 89), which was denounced by Austria, Greece, Italy, Ireland, France, the Czech Republic, etc. The provisions of this Convention are no& longer in line with the ILO"s existing policy of equal rights and opportunities for men and women in world of work. The practice of denouncing up-to-date ILO conventions should not be called widespread, primarily due to the need for mandatory prior &tripartite consultations on this issue, which involves comprehensive consideration of the interests of government, employees and employers. Ratification by the country of the ILO conventions puts national labour legislation in a fairly clear framewor&k, which in some cases may serve as a reason for slowing down specific areas of its further development. After all, certain conventions were adopted at a time when completely different regulatory approaches in the world of work were applied than thos&e that exist today. Resolving this issue is possible through the timely and balanced application of the denunciation procedure. This procedure, provided for in almost all ILO conventions, should be considered as a clear example of the harmonious evol&ution of international labour standards.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
