Працю літературознавця та педагога Леоніда Білецького (1882–1955) присвячено історії становлення української літературознавчої думки в контексті розвитку літературознавчої концепцій у Європі. На широкому історико-хронологічному й міжнародному тлі розглянуто різні літературні школи, їхні науково-методологічні засади та особливості творчості їхніх основних представників, починаючи від професорів Києво-Могилянської академії XVII–XVIII сторіч і закінчуючи працями літературознавців ХХ сторіччя.