Проаналізовано випадки ранньосередньовічної іконографії, що демонструють одночасне різнорівневе прочитання закодованої в образах ідеології. Образи біблійного походження та візантійської стилістики нерідко мають по регіонах тубільне дохристиянське прочитання та перекодування, визначені ситуаціями культурної гібридності. Стосунки скандинавів і слов"ян у IX-XI ст. є лише поодиноким прикладом такого явища. У контексті спільності іконографічного мотиву протистояння героя потворам ("Даниїл з левами", "Тюр таФенрір" etc.) висунуто тезу про глобальні есхатологічні настрої в Європі та на Передньому Сході починаючи з 536-540 рр., за кліматичного струсу і пандемії. На нашу думку, північноєвропейська смуга пережила тоді зародження власної сотеріології на прикладі ідеї Раґнарьоку (явленої, зокрема, відповідною образотворчою символікою). Статтю надихнула інтерпретація Н. Нікітенко зниклої фрески з південної вежі Софії Київської, де з двоголової вовкоподібної потвори начебто проступає обличчя особи зі зброєю в руці. Тези дослідниці про Одіна, Фенріра та Раґнарьок викликали в нас підтримку й водночас низку зауважень. Наостанок зроблено кілька сміливих припущень на основі контексту цього сюжету на стінах Софії Київської.
