Статтю присвячено дослідженню специфіки мережевої співпраці у сфері культури на прикладі діяльності ENCATC як міжнародної практики організації обміну культурними ресурсами. Проаналізовано шляхи і механізми оптимізації розвитку і реалізації нових ключових компетенцій у галузі культурної політики, культурних і творчих індустрій. Особливу увагу приділено мережі ENCATC, розширенню ресурсів культурного менеджменту завдяки знаходженню нових сучасних форм і механізмів синхронізації знань і дій, синергії локальних досвідів проєктної та інших форм діяльності не тільки у сфері культури, а й суспільно-політичному, економічному просторах співробітництва.
