Розвиток інтернет-технологій став каталізатором появи цифрового самвидаву як нової бізнес-моделі видавничої діяльності. У статті розглянуто термінологічний дискурс, пов’язаний із варіативними перекладами в українськомовних та російськомовних наукових працях англійського терміна «self-publishing», введено до наукового обігу та запропоновано визначення понять «цифровий самвидав» та «інді-автори». На основі аналізуфункціональних можливостей найбільш відомих зарубіжних цифрових платформ для самвидаву виокремлено та схарактеризовано основні типи платформ, які надають авторам послуги з самостійного видання, просування та дистрибуції книг: 1) незалежні платформи, які розглядаються як нова, альтернативна бізнес-модель видавничої діяльності; 2) платформи, створені роздрібними книготорговцями заради розширення асортименту; 3) платформи, створені традиційними видавцями для пошуку нових, перспективних авторів та диверсифікації діяльності.Доведено, що інтеграція цифрового самвидаву в систему книгорозповсюдження спричиняє дезінтермедіацію традиційних бізнес-моделей та створює загрозу втрати видавцями звичної ролі джерела контенту, а у систему книговидання - стає першим кроком до побудови інклюзивної моделі видавничої діяльності. Видавництва залишатимуться житт&єздатними, якщо поступово змінюватимуть пріоритети з продуктового виробництва на виробництво послуг, оскільки у майбутньому видавнича галузь буде все більш відкритою, а видавці стануть постачальниками послуг для авторів.
