"Відео Богдана-Олега Горобчука на ютубканалі «Культуртригер» про потребу читання в школі і необхідність чергових змін у шкільній програмі з літератури рівня стандарту спонукає мене написати про зазначені проблеми, але ширше, враховуючи історію питання, бо я була свідком того, як формувалася шкільна програма з літератури 2018 р., редагуючи журнал для вчителів української мови і літератури «Дивослово». Це видання намагалося реагувати як на зміни в програмі, так і на дискусію довкола цих змін. Не травмуйте дітей! - такою була перша вимога, що диктувала скорочення шкільної програми 2018 р. Саме з огляду на травму і стрес з обов’язкової шкільної лектури вилучили роман Василя Барки «Жовтий князь». Твір про Голодомор, що вивчали в 11 класі, суспільство визнало травматичним і травмуючим. Вилучення відбулося й попри те, що немає нині кращого твору на тему голоду в Україні 1932-1933 рр. як з естетичного, так і з етичного погляду. «Жовтий князь», як на мене, у шкільній програмі необхідний, якщо ми маємо намір умайбутньому бути історичними істотами. Крім того, марно сподіватися, що світ визнає Голодомор геноцидом, якщо нащадки тих, хто пережив голод, не хочуть про голод читати. Аргумент про те, наче діти вивчатимуть Голодомор на уроках історії, непереконлив&ий, бо отримувати інформацію про історичні події і переживати історію - не одне й те ж. Переживати певні історичні події можна саме в мистецтві, у школі - на уроках літератури. Переживання також є джерелом думки.
