У статті на загальному тлі нинішньої активізації уваги до психологічної інтер- претації різних мовних явищ, що мають рівень змісту, причому з прагненням до пов"язування їх з особливостями ментальності різних народів, наголошується на необхідності обережнішого підходу до констатації фактів прямої, безпосередньої зумовленості тих чи інших особливостей певної мови відповідними особливостями етнічної ментальності. Паралельно з пошуками в такому напрямі слід також мати на увазі можливі впливи загальної ментальної діяльності людей (безвідносно до їхньої етнічної належності), загальної структурної специфіки відповідної мови на її різних рівнях, а також особливостей формування й розвитку са? ме літературної форми відповідної національної мови. Матеріалом для конкретнішого аналізу стали деякі явища української мови, що викликають підвищений інтерес у плані [нібито] віддзеркалення в них особливостей української ментальності: демінутиви з гіпоко- ристичними конотаціями, категорія дієслівного пасиву, "позитивність" внутрішньої форми одиниць української лексики, багатство української синоніміки.
