Іноземці майже не уявляли реалій життя в сталінському СРСР та радянській Україні. Це було пов’язано не лише з закритістю режиму, а й з успішним просуванням руками «корисних ідіотів» і платних агентів потрібних для Москви наративів. Зруйнувати ідеальну для Кремля картинку намагалися втікачі з СРСР, однак із різних причин їхній голос залишався непочутим. У 1946 році ефект бомби в інформаційному полі спричинила книжка неповерненця Віктора Кравченка «Я вибрав свободу», де він на власному досвіді розповів про функціонування радянської системи. Не менш сенсаційною стала й сама втеча Віктора Кравченка на Захід у квітні 1944 року. Його можна було вважати радянським чиновником середньої ланки й до певного часу правовірним комуністом.
