Мета статті полягає у проведенні джерелознавчого дослідження та реконструкції культурного контексту твору. Методологія поєднує текстологічний і наратологічний підходи. Загальним методологічним полем є історія уявлень та ідей, а також історія історичної думки. Наукова новизна. "Короткий історичний опис про Малу Росію…" - маловивчена пам"ятка українського історієписання рубежу XVIII-ХІХ ст. Після видання тексту за двома списками О. Бодянським у 1848 р. до нього переважно зверталися у зв"язку з питанням авторства І. Квітки. Новий поштовх до вивчення твору дало віднайдення авторами цієї статті списку, що зберігається у фондах Національного музею історії України і є єдиним доступним на сьогодні рукописом пам"ятки. Висновки. Головним джерелом наративного ядра послужив "Літопис Грабянки". Серед інших джерел оповіді, а також додатків, були тексти Г. Баєра, Ф. Страленберга, Феофана (Прокоповича), Антонія Катіфора, Г. Міллера. Автор осмислено вибирав і "переплавляв" повідомлення з інших творів, вибудовуючи власну версію козацької історії. Текст з"явився 1789 р., у час розформування структур Гетьманщини і Слобожанщини, коли козацькі "чини" були змушені доводити свою належність до "благородного стану". Він відобразив погляди людей цього середовища та засвідч&ив їхню ориґінальну спробу переосмислити традиційний наратив "Літопису Грабянки" й модифікувати усталену схему козацького минулого. Відповідальність за обмеження прав Малої Росії покладалася на гетьманів. У негативних тонах представлено також запорож&ців. З аналізу контексту постання та побутування пам"ятки випливає, що її було створено в колах, близьких до старшинських родин Квіток, Горленків, інших "патріотів краю". Твір належить до останньої хвилі так званої козацької історіографії і є віддале&ним попередником "Історії русів".
