Владислав Івченко вміє здивувати літературною сміливістю. Починаючи від першої книжки про Івана Карповича, де по-забіяцькому пересміяв тодішнього топперсонажа, акунінського Фандоріна. Івченкові відповіді на письменницькі виклики завжди асиметричні - вінзалюбки зіштовхує різні жанри, часом антагоністичні. Ефект «Найкращого сищика...», приміром, полягає у поєднанні статечної, сказати б, мізансцени ретродетективу та комічних - з перспективи сьогодення - оцінок минулого. Ба більше: він телепортує туди нинішніх упізнаванців, як-от: «Народний письменник... славетний Кока Огірковський». Юрій Камаєв, співавтор Івченка у першій книжці про Івана Карповича, у своїй ранішій індивідуальній збірці «Мед з дікалоном» (К.: KM Publishing, 2009) має оповідання про бій красноармійців з українськими повстанцями.