У статті пропонується й обстоюється визначення парадигми наукового дослі дження в сучасній лінгвістиці як еволюційно-інформаційно-феноменологічної. На ведено й обґрунтовано фактори, що сприяють появі такого терміна. З-поміж них виокремлюється трансдисциплінарний характер сучасної наукової діяльності, скон центрованої навколо необхідності відтворення цілісної картини світу. Унаслідок та кого модусу сучасного наукового пізнання ускладнюється сама система знань, що потребує переходу наукових уявлень на рівень абстрактніших категорій. Поряд з усталеними поняттями "методологія", "теорія" активніше застосовується термін "парадигма". Однак питання кількості та складу сучасних парадигм наукового знан ня й досі залишається відкритим, зокрема і в лінгвістичній науці. Різноманітність поглядів на лінгвістичну парадигму переважно обмежується трьома її реалізаціями: порівняльно-історичною, системно-структурною, антропоцентричною. Проте слід урахувати, що в новій цивілізаційній і соціотехнічній реальності докорінной без прецедентно змінилася роль лінгвістичної науки, яка вже адаптувала такі поняття, як еволюційність, інформативність, феноменологічність, що відповідають сучасним процесам у навколишній дійсності, розумінню мови як частини цивілізаційного світу. &Теоретичне переосмислення загальнонаукових уявлень стосовно мови, встанов лення тісних зав"язків мовознавчої науки з глобальними соціальними та соціотех- нологічними процесами, що відбуваються в мережецентричному світі, спонукають авторів до кваліфік&ації сучасної лінгвістичної парадигми як еволюційно-інформаційно-феноменологічної. Такий підхід забезпечує епістемологічний баланс між ем піризмом і метафізикою, вводить методологію лінгвістики до кола наук, близьких за своїми засадами до наукових ди&сциплін про природу та технології, розширюючи при цьому онтологічний і когнітивний діапазони мовознавчої науки.
