Розглянуто виражально-зображальні засоби інтенсифікації та експресивізації поетичного полотна епохи бароко. Відзначено, що для української барокової поезії було характерним уживання стилістичних фігур, основу яких становлять засоби фонетичні (асонанс, алітерація, еквіфонія, метафонія, фонетичний епаналепсис, звуконаслідування, капіталізація) і лексико-граматичні (паралелізм, градація, поліптотон, анномінація, подвоєння, анадиплосис, анафора, епіфора, гомеотелевт, хіазм), а також тропи (метафора, метонімія, персоніфікація, гіпербола, алегорія). Спостережено, що в досліджених текстах переважають фігури, які грунтуються на перебільшенні, протиставленні й повторенні. Констатовано, що майстерне поєднання різних мовно-художніх засобів увиразнення віршової оповіді дало змогу створити майстерно вибудувану, декоративно виразну, консептивно наснажену художню картину тогочасного світу.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
