Сучасна іспаністика приділяє значну увагу вивченню стереотипного бачення Іспанії й іспанців у культурах неіспаномовного світу. Такі дослідники, як Дж. Лабаньї, X. Торресілья, С. Пейн та багато інших, підкреслюють, що цех професійних іспаністів несе відповідальність за звільнення свідомості від хибних уявлень щодо минулого й теперішнього Іспанії. Кінематограф, як колись зауважив В. Ленін, є найважливішим мистецтвом для нав"язування масам певних ідеологічних штампів, і томуактивно задіяний у поширенні стереотипів щодо різних країн, у тому числі й Іспанії. У пропонованій статті йтиметься лише про одну сторінку цього глобального процесу - про спроби радянського кіно вписати іспанські теми в радянську культуру.Як зауважує С. Пейн, весь комплекс стереотипів щодо Іспанії за межами іспаномовного світу можна звести до двох парадигм: 1) Чорної легенди, яка змальовує іспанців або релігійними фанатиками, що вигадали Інквізицію, завоювали Америку й винищили автохтонні цивілізації, або відсталими провінціалами, неспроможними модернізуватися, і 2) «Романтичної Іспанії» - уявлення про цю країну як про землю лицарської честі, з одного боку, або про фольклорний світ, у якому існують цигани-виконавці ф&ламенко, і всі захоплюються коридою, з іншого.
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!