Основною метою дослідження є визначення основного прологу зміни, що полягає в тому, що віддалена форма організації освітнього процесу була обумовлена - не тільки контекстом цивілізаційних змін, а також проаналізувати незалежні чинники розвитку освіти і культури, а саме: епідеміологічна небезпека аудиторного навчання та шляхи вирішення проблем, пов"язаних з переходом на дистанційний спосіб навчального процесу, незалежно від рівня підготовленості фігурантів, технічної та навчальної частин, перехід ставсяв найкоротші терміни. Новизна представленого дослідження полягає в тому, що вперше проводиться порівняльний аналіз історії дистанційного навчання в старшій і середній школі. Методологічною базою статті є порівняльний принцип дистанційного навчання в системі вищої освіти України і середній школі нашої країни. Висновки. Отже, можна резюмувати, що формування системи навчання на основі дистанційного процесу навчання з одного боку відбувалося в ході реалізації його в реальному часі, а з іншого - при активному взаємному впливі учасників освітнього процесу (викладачі, студенти, інтерни, аспіранти, докторанти, вчителі, учні, батьки, адміністративний персонал і т. д.).
