Досліджено ейджизм як форму дискримінації за віком. Акцентовано на подвійному характеру ейджиму, а саме на рівні сприйняття і стереотипів та на рівні певних дискримінаційних дій, практик і заходів. Зазначено, що вплив на зміну стереотипів можливий лише через сферу непрямого впливу - формування відповідних культурних норм, які б протидіяли таким стереотипам. Дискримінаційні практики можуть підлягати правовому регулюванню. Вказано, що частина таких практик має маргінальний характер, тобто перебуває на межі між діями, які можна чітко визначити як пряму дискримінацію, та діями, які містять приховану дискримінацію. І формалізація, і запобігання прихованої дискримінації дуже ускладнені.
