Безпритульність є суспільним явищем, яке проявлене однаково як у Польщі, так і у всьому світі. Незважаючи на безперервний розвиток цивілізації, безпритульність не меншає, а тільки навпаки зростає. Підіймаючи тематику безпритульності, слід мати на увазі її складність та неможливість однозначного формулювання. Не менш складним завданням є розкриття головної причини, яка допомогла б загальмувати розвиток такої серйозної суспільної проблеми. У статті звернено увагу на суспільне явище безпритульності та безхатька не лише з позиції відсутності постійного місця проживання, але й зважено на індивідуальні особливості особистості безхатька, враховуючи такі питання, як-то: індивідуальність емоцій та особисті схильності, специфічне ставлення до самосприйняття, ставлення до сім’ї, ставлення до стабілізації життя, здатність вирішувати екзистенційні проблеми, специфіка культурної поведінки. У роботі вказано на соціальні причини безпритульності, такі як: окремі фактори, пов’язані із залежностями, розладами особистості, інвалідністю, а також важкими захворюваннями, що вимагають дорогого лікування, соціальні фактори, що виникають внаслідок сімейних конфліктів, а також у сфері соціальної патології, інституційні фактори, що залишають заклади виховання або реабілітац&ійний центри, структурні фактори, пов’язані з безробіттям, бідністю та житловими проблемами. Автором статті висунуті власні припущення щодо збільшення відсотку освіченості серед безпритульних людей, якщо суспільство звертатиме увагу на безпритульних,& допомагатиме у зменшенні безпритульності. Також наголошується на тому, що допомога безхатькам має бути пропонована у сферах: психологічної допомоги, яка може прояснити причини, що призвели особу до складної життєвої ситуації, у забезпеченні спеціалі&зованого соціального догляду, що дозволяє повернути людей, зачеплених безпритульністю до нормального функціонування в суспільстві, створення установ, які знаходитимуть для безпритульних зайнятість, робочі місця.
