У статті детально розглянуто особисті й творчі контакти Я. Головацького з науковцями та культурно-громадськими діячами західнослов’янських і південнослов’янських народів від початку створення гуртка «Руська трійця» в 30-х роках і до початку 50-х років ХІХ ст. Аналіз історіографії проблеми засвідчив, що, попри територіальну роздробленість українських земель (посилений контроль Австрійської імперії та жорсткі обмеження з боку Російської імперії), українцям у першій половині ХІХ ст. вдавалося консолідувати свої сили і створювати потужні взаємозв’язки для імплементації спільних слов’янських ідей, спрямованих на утвердження кожної нації як окремої незалежної самостійної державної одиниці. У дослідженні акцент поставлено на участі Я. Головацького в соціокультурних процесах першої половини ХІХ ст., що спричинилися до розвитку українського суспільства в Галичині та його євроінтеграції. Особливу увагу надано аспектам формування наукового світогляду Я. Головацького як фольклориста. Зазначено вплив польських польових дослідників та етнографів на його зацікавлення фольклорно-етнографічною галуззю, яка стала пріоритетною ланкою всієї наукової діяльності галичанина та знаменувала вихід чотиритомного видання «Народные песни Галицкой и Угорской Руси».
