Актуальність дослідження обумовлена необхідністю поглибленого вивчення декаплінгу як індикатора ефективності реалізації державою концепції сталого розвитку, що в умовах сучасних тенденцій світової економіки є домінуючою серед держав світу. Метою дослідження є вдосконалення та конкретизація теоретичних основ декаплінгу економічного зростання від екологічної шкоди. Методологічну основу дослідження склали методи емпіричного аналізу, синтезу, індукції, порівняння, гіпотетично-дедуктивний метод, а також системний підхід до опрацювання наукових праць українських і зарубіжних вчених, стратегічних документів екологічного характеру авторитетних міжнародних організацій, присвячених темі декаплінгу. У статті визначено три контентних ознаки декаплінгу економічного зростання від екологічної шкоди, пов’язаних з економічним ростом економічної системи та екологічною шкодою, яку вона чинить, а також двома групами факторів екологічної шкоди: ресурсними та факторами впливу на навколишнє середовище. Автором було удосконалено визначення декаплінгу на основі аналізу існуючих дефініцій даного поняття, шляхом виокремлення у них спільних контентних ознак та їх синтезу в єдине ціле. Розглянуто види декаплінгу та підходи до класифікації його ступенів: за методикою Організа&ції з економічного співробітництва та розвитку, а також авторською методикою П. Тапіо. З’ясовано, що абсолютний декаплінг є пріоритетним ступенем у контексті реалізації державою концепції сталого розвитку, так як відповідає визначеним у ході дослідже&ння ознакам декаплінгу та базовим засадам сталого розвитку. Запропоновано шляхи ефективного розвитку та інтенсифікації декаплінг-процесів у рамках реалізації державою концепції сталого розвитку. Практична цінність отриманих результатів дослідження по&в’язана із їхнім подальшим застосовуванням у процесах стратегічного планування на національному рівні, а також при розробці економічного механізму стимулювання декаплінгу економічного зростання від екологічної шкоди.
