Статтю присвячено дослідженню натовпу як текстового і дискурсивного об"єкта; визначенню дискурсивних параметрів натовпу. Співвіднесено формування уявлень про натовп як текст і дискурс зі становленням у лінгвістиці антропоцентричної парадигми, що формувалася у напрямі від тексту і мовної особистості до дискурсу і дискурсивної особистості / спільноти. Проєктуючи результати наукових пошуків XIX-XX століття (праці Г. Ле Бона, Е. Канетті, Г. Тарда, З. Фройда та ін.) у площину лінгвістики, автор робить висновок, що феномен натовпу розглядався у текстовому вимірі, йому притаманні бути такі характеристики: гіпер- та інтертекстуальність, вкорінення ідей через такі фактори, як раса, вірування, традиції, час, освіта й виховання; транслювання ключових кодів словами-концептами, що мають узагальнений смисл (СВОБОДА, РІВНІСТЬ, СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ тощо); використання сугестивних засобів задля спонукання натовпу до певних дій та ін. Перетворення натовпу-тексту на натовп-дискурс починається з глобалізацією масових рухів.Для дослідження натовпу як дискурсу актуальними є такі підходи критичного дискурс-аналізу: дослідження "влади в дискурсі й влади над дискурсом"; дискурс є ідеологічно забарвленим та вбудованим у певну культуру, ідеологію або історію; дискурс є формою &соціальної поведінки. Дослідження натовпу як дискурсу має вирішуватися у маргінальному вимірі на перетині наук – лінгвістики, психології, соціології, юриспруденції. Критичний дискурс-аналіз як науковий метод об"єднує підходи різних наук й дасть змогу& не лише дослідити натовп у дискурсивному вимірі, а й спрогнозувати можливі проактивні заходи, визначити наративи, меседжі, концепти, що дозволять організувати соціальну поведінку натовпу у мирному русі.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
