Кількість виданих книжок про війну на Донбасі годі полічити. Пишуть відомі письменники й початківці, армійці, волонтери, журналісти, очевидці подій й просто охочі. Спершу цю нішу, в основному, репрезентували збірки фейсбучних нотаток, спогади безпосередніх учасників, репортажні видання, так звані зразки «нон-фікшн прози». Потому з’явилися друком і художні твори. Це засвідчило той факт, що сучасне українське суспільство потребує такої літератури. А відтак усі ці тексти потребують уважного прочитання та аналізу не лише пересічних українців, а й фахівців. У річищі розмови про воєнну літературу йдеться також і про функціональні аспекти: комунікативний, інформаційний, естетичний. Романи С. Жадана «Інтернат» і А. Куркова «Сірі бджоли» одразу вирізнялися з-поміж інших творів ціннісною системою, художньою цінністю твору, зрештою, авторським ступенем правдивості. Дослідниця проаналізувала їх у контексті інших книжок відповідної тематики, висвітлила літературно-критичний дискурс навколо текстів. Авторка ретельно дослідила жанрово-стильові ознаки текстів, визначила особливості на рації письменницької оповіді, виокремила особливості сучасної воєнної прози. Особлива увага приділена образам місцевих жителів «сірої зони», їхньому сприйняттю війни, становленню г&ромадянської позиції та національної ідентичності тощо. Проаналізовано бінарну опозицію світоглядів, які досі великою мірою впливають на культурно-історичну самоідентифікацію народу України. Це національно-демократична модель проти ідеологічної спад&щини комунізму, яка лежить в основі ідентичності «радянської людини». Ця позиція великою мірою ретроградна для більшості сучасників, особливо молоді, та для старшого покоління – це своєрідна форма психологічного притулку.
