Взявши за теоретичну основу теорію концептуальної метафори, дана робота досліджує метафоричне використання магічних та / або медичних термінів у Горгія, Емпедокла, Платона, Діонісія Галікарнаського та Псевдо-Лонгіна. Зокрема, йдеться про те, як глибинний рівень когнітивного образу магії та медицини в давньогрецькій лінгвокультурі перегукується з "фреймами", які складають цільову область риторики. Фокус уваги зосереджено на "Похвалі Єлені" Горгія як одному з найбільш ранніх та репрезентативних творів у використанні цих концептуальних метафор у межах риторичного та філософського дискурсу. Судячи з самого тексту Горгія та інших творів давньогрецької літератури, слоти концептуальної сфери джерела метафори, перетинаються з етимологічними основами магічноголексикону ("сила"; "звукова сугестія"; "формування візуальних образів"), а також доповнюються новими("протиприродність впливу", "ефективність"; "легковірність цільової аудиторії", "зміна емоційного та когнітивного стану"). Ця горгієва модель риторичноговпливу знайшла своє плідне застосування в Платона та риторів елліністично-римського періоду, щоправда з діаметрально протилежними аксіологічними значеннями: негативними - для Платона і позитивними для - Діонісія Галікарнаського та Псевдо-Лонгіна. Справ&ді, в елліністичній риторичній теорії, імовірно, під впливом тогочасних поглядів у медицині зникли негативно марковані слоти метафоричного фрейму, а також поняття з амбівалентним трактуванням. Нарешті, складається враження, що серед розглянутих нами &авторів єдиним, хто звернув увагу на методологічну подібність між риторикою і медициною, з огляду на вжиті Горгієм медичні терміни і метафори, виявився Платон.
