Метою статті є обґрунтування теоретичного конструкту дослідження – жанрового інваріанта конспірологічного роману. Виявлено, що теоретичний конструкт має таку структуру: жанрова парадигма авантюрно-пригодницької літератури, до якої входить конспірологічний роман; теоретична модель жанру – її інваріант; прецедентний текст – конспірологічний роман «денбраунівського» типу; жанрова типологія (варіанти модифікацій). Доведено, що «закон жанру» конспірологічного роману як нової форми постмодерністської прози маркує жанрова поліфонія. Жанрова модель інваріанта охоплює три плани: 1) план змісту, 2) план структури, 3) план сприйняття (за Н. Лейдерманом). План змісту включає інваріантні конспірологічні мотиви, які є жанротвірними. Домінантою плану структури вважаємо просторово-часову організацію, до якої входять сюжет, система характерів, вставні елементи. Специфічним для конспірологічного роману є квест-хронотоп. Його характер визначає сюжетна об’єднаність мотивів пошуку, складний малюнок суб’єктно-об’єктних відносин, предикат – багаторівневий «лабіринт». Сюжетотвірними константами конспірологічного роману є таємниця – змова – розслідування як цілеспрямований пошук. Завдяки жанровому маркеру – таємниці змови, яка залишається ядром сюжету, світ роману розпод&іляється на «свій» / видима реальність і «чужий» / невидима реальність. Квест-хронотоп актуалізує рецептивний план конспірологічного роману – сприяє ідентифікації читача з героями, підвищує цікавість до твору, встановлює ігрові відносини між автором &та читачем, бо саме завдяки пошуку вони разом йдуть до істини. Прецедентним текстом теоретичного конструкту є конспірологічний роман «денбраунівського» типу. Дескриптивна модель інваріанта дає змогу простежити жанрові модифікації та описати типологію& конспірологічного роману в українській та американській літературах. Модель виконує як теоретичну, так і практичну функції – сприяє розробці методологічних підходів та інструментарію до вивчення масової літератури.
