Таке загальне враження від прочитання книжки ужгородського історика Володимира Фенича “Угорська Русь і “Ганнібалова присяга» Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною» (Ужгород, 2015. - 144 с.), виданої під грифом Історичного факультету Ужгородського національного університету. Уже з експресивного формулювання заголовка і перших рядків вступу виразно зазначилося, з якого поля це писання, хто його автор, та що сподіватися на щось путнє від цього опусу порівняно з дотеперішньою казуїстикою апологетів закарпатського русинства - годі. Цього разу головною мішенню “дослідницького» прицілу стали відомі зацікавлення М. Драгоманова Закарпаттям, його дворазове відвідання цього краю в середині 70-х років ХІХ ст. (1875, 1876) і пов’язані з ними думки, враження, заходи, виражені в наукових і публіцистичних працях та громацько-культурній діяльності вченого. Особливо його вимовна алюзія до афористичної клятви карфагенського полководця Ганнібала (Аннібала), який ще дитиною присягнув бути непримиренним ворогом Риму: “Позаяк я був першим Українцем, одвідавшим Угорську Русь, - констатував М. Драгоманов, - позаяк побачив, що вона одрізана духовно од галичан більше, ніж Австралія од Європи, - то я собі дав Анніболову присягу працюва&ти для того, щоб прив’язати Угорську Русь до нашого національного демократичного і поступового руху, в котрому лежить її єдиний порятунок».
