Основні засади Київського народного українського університету (КНУУ) (1917-1919) були сформульовані не у статуті, вироблення якого затягувалося, а у короткому за обсягом інформаційному матеріалі ректора І. Ганицького "Проспект Народнього Українського Універсиетету". Тут стверджувалося, що у виші запрваджується україномовне навчання, але окремі дисципліни дозволялося викладати й іншими мовами, зокрема російською. Професор М. Туган-Барановський погодився бути сумісником у КНУУ, заявивши, що з часом " буде старатися викладати на українській мові". Проф. В. Зеньківський згодом ззгадував, що не володіючі українською він вносив дисонанс в роботу молодого вишу, де студенти хотіли слухати лекції рідною мовою. Разом з тим він розумів, що "у Києві не було жодного україномовного філософа чи соціолога".
