Проаналізовано низку територіяльних концептів еклезіології, серед яких – поняття канонічної території. Коротко розглянуто віхи еволюції ідеї територіяльності Церкви та звернено увагу на територіяльні трансформації у ній, спричинені суспільними процесамипостмодерної доби. Запропоновано геоеклезіологію як сферу богословського пошуку, котра, черпаючи із теоретично-методологічного апарату гуманітарної географії, має на меті наповнити еклезіяльним сенсом конкретні форми територіяльної організації Церкви. Висловлено припущення про необхідність змістити акценти в еклезіології із територіяльних концептів на концепти, пов’язані із Хрещенням, Євхаристією та розумінням Церкви як Божого народу, описані в євхаристійній еклезіології та еклезіології сопричастя.