У статті йдеться про спроби філософської думки, що їх робили від ранніх століть християнської історії, випрацювати власне розуміння Найвищого Буття (у філософській термінології, що відповідає поняттю "Бог" в теології), та емансипуватися від антропоморфних образів Бога, які містяться в текстах Старого Завіту. Автор статті стверджує, що таку емансипацію осягнуто у двох книгах Йозефа Зайферта: "Essere e persona" та "Gott als Gottesbeweis". У першій книзі Зайферт переосмислює поняття Першопричини як свобідної, тобто - як Особового Буття, й показує, що тільки Найвища Досконалість (існування якої доводить "Четвертий шлях") заслуговує імені "Бог" та гідна релігійного поклоніння. У другій книзі Зайферт виразно показує, що "Те, більше від чого ніщо не може бути помисленим", для того, щоби бути таким, мусить бути Вершиною всіх досконалостей і таким чином, ще більше заслуговує поклоніння. Таке поклоніння є водночас справжнім сповненням відповіді на цінність та стосунку належності, а отже - сповненням всякої об"єктивної етики.
