Останніми роками патріотичне ім"я декана факультету журналістики (1955-1957 рр.), кандидата філологічних наук, доцента Шестопала Матвія Михайловича, нарешті, гідно постало в літературному й науковому обігу, хоча ще потребує фахових досліджень. Нарешті, він обґрунтовано постав у образі "фундатора журналістської освіти" за висловом його вихованців (Прокопенко, 2008, с. 257), коли робив свій внесок у формування українського наукового журналістикознавства в добу хрущовської "відлиги". Шестопал перший і єдиний, хто залучив до пізнання і вивчення українськими студентами основ західної журналістики, коли заснував програму спеціального лекційного курсу з історії зарубіжної журналістики, який офіційно іменувався як буржуазна, комуністична та робітнича преса. Зрозуміло, що без "усталених інтерпретацій та ідеологем реакційної, буржуазної і прогресивної, комуністичної" (Прокопенко, 2008, с. 257) тоді годі було сподіватися обійтися викладачеві ідеологічного, тобто партійного факультету. У цій ситуації не лише студенти, а й викладачі підпадали під відповідний нагляд "правоПохоронних" органів та їхніх "помічників-інформаторів, сексотів-освєдомітєлєй" із факультетського середовища, щоби фіксувати, що думають, що говорять і до чого схиляються у своїх діях і вчинк&ах слухачі та їхні наставники. Якраз за такими комунорадянськими ідеологічними лекалами формувався відновлений у 1953 р. факультет журналістики, де набували партійного освячення всі фахові предмети у світлі "історичних" рішень з"їздів, пленумів, конф&еренцій ЦК КПРС. Варто нагадати, що з 20-х років минулого сторіччя вже був факультет журналістики Комуністичного університету імені Артема. На початку 30-х перетворився в Український комуністичний інститут журналістики (УКІЖ) - спеціальний вищий навч&альний заклад у Харкові. Там водночас існував і газетний технікум, де готували працівників "низової" преси.
