Виконано критичний аналіз визначення сутності екскурсії. Зазначено, що в наявних визначеннях доволі часто акцентується увага на науковій функції екскурсії, чого в більшості випадків немає. Не можна також відносити екскурсію до розваги. Це її другорядна функція. Показано, що технічний прогрес зумовив деякі зміни сутності екскурсії, а також ролі екскурсовода. Нині можливе те, що екскурсія відбувається і без нього. Наведено нове визначення екскурсії, яке відповідає її справжній сутності. Найважливішою функцією екскурсії є отримання нових знань, які є підґрунтям виховній функції. У свою чергу, знання отримують завдяки використанню певних наукових методів. Звичайно ці методи поділяють на емпіричні та теоретичні, простіше кажучи, методи збирання первинного матеріалу і методи їх обробки. До перших належать спостереження, вимірювання, дослід, експеримент, опитування. Численними є й теоретичні методи пізнання: опис, пояснення, порівняння, аналогія, аналіз, синтез, індукція, дедукція, систематизація, класифікація, узагальнення та кілька інших. Наведено приклади використання цих методів в екскурсії. Зазначено, що обмеження методів, що використовуються в екскурсії, погіршує її ефективність, зокрема, через втрату уваги екскурсантів. Показано, що екскурсія пер&едбачає не лише застосування численних методів пізнання, вона сама може розглядатися як такий окремий метод. Особливість цього методу полягає в поєднанні класичних методів пізнання, а також у властивих для екскурсії складових, а саме русі екскурсанті&в, наближенні до екскурсійних об’єктів, їх показі та розповіді про них. Крім того, важливим є наближення до середовища перебування цих об’єктів. Усе це сприяє сильнішому впливу на органи чуття, посиленню уваги екскурсантів і, зрештою, кращому засвоєн&ню інформації. Як наслідок, деякі екскурсії запам’ятовуються на все життя.
