Форми фіксації норм права Євросоюзу виступають визначальним чинником розвитку європейського інтеграційного об"єднання та мають характерні особливості, акумулюючи в собі елементи джерел міжнародного та внутрішнього права. Лісабонський договір в цілому назмінює загальної будови системи джерел права Євросоюзу, систематизував нормативно-пра- вові акти, поділяючи їх на категорії законодавчих та незаконодавчих. Проаналізовано тенденції систематизації нормативно-правових актів ЄС, а також роль джерел права ЄС у зовнішній політиці ЄС.