Ожиріння характеризується певним патологічним дисбалансом у механізмах протеолізу, наслідком чого є зрос- тання у тканинах кількості деградованих білкових молекул, їхніх фрагментів та пептидного пулу. Незважаючи на зна- чну кількість літературних джерелстосовно проблеми біохімії розвитку ожиріння, питання участі протеолітичних процесів у патогенезі ожиріння, їхніх особливостей та потенційних впливів на метаболізм вивчене недостатньо. Во- дночас поява у кровотоці атипових молекул білкової природи може бути важливою складовою зазначеної патології. Вивчення процесів утворення згаданих молекул може бути досить корисним при плануванні стратегій корекції розви- тку цього патологічного стану, а охарактеризовані молекули можуть бути використані як маркерні молекули розви- тку ожиріння. Результатами дослідження є виявлення змін кількісного та якісного складу пептидної складової фракції молекул середньої маси у тканинах щурів за умов експериментального ожиріння. Методом хроматографії, що поділяє за розмірами,показано зміни в кількості піків та молекулярній масі пептидних молекул у гомогенатах тканин щурів з ожирінням. Отримані результати свідчать про певний дисбаланс у системі протеолізу за розвитку ожиріння, спричи- неного споживанням висококалорійної д&ієти, що може бути потенційною причиною появи певних нефізіологічних меха- нізмів у функціонуванні метаболізму за зазначеної патології. Це, зі свого боку, може бути тригером розвитку супутніх патологій та ускладнювати корекцію метаболічного профілю з&а розвитку ожиріння. Подальші дослідження особливо- стей змін пептидного пулу у тканинах щурів сприятимуть кращому розумінню біохімічних процесів за умов цієї пато- логії, що є важливим для розроблення підходів діагностики та лікування ожиріння. Вивч&ення потенційних механізмів розвиту дисфункціонування системи протеолізу та методів їхньої корекції може бути успішно застосовано при роз- робці стратегій лікування різноманітних патологічних станів організму, де відбувається певний дисбаланс у функц&іо- нуванні цієї системи.
Ожирение характеризуется определенным патологическим дисбалансом в механизмах протеолиза, следствием чего является рост в тканях количества деградированных белковых молекул, их фрагментов и пептидной пула. Несмотря на значи&тельное количес- тво литературных источников по проблеме биохимии развития ожирения, вопрос участия протеолитических процессов в патогенезе ожирения, их особенностей и потенциальных воздействий на метаболизм изучен недостаточно. В то же время появлен&ие в кровотоке атипичных молекул белковой природы может быть важной составляющей данной патологии. Изучение процессов образования этих молекул может быть весьма полезным при планировании стратегий коррекции развития этого патологического состояния, а& охара- ктеризованные молекулы могут быть использованы как маркерные молекулы развития ожирения. Результатами данной работы яв- ляется выявление изменений количественного и качественного состава пептидной составляющей фракции молекул средней массы в &тканях крыс в условиях экспериментального ожирения. Методом хроматографии, которая разделяет по размерам, показано изменения в количестве пиков и молекулярной массе пептидных молекул в гомогенатах тканей крыс с ожирением. Полученные результаты сви- д&етельствуют об определенном дисбалансе в системе протеолиза при развитии ожирения, вызванного потреблением высококало- рийной диеты, что может быть потенциальной причиной появления определенных нефизиологичних механизмов в функционировании метаболизм&а при данной патологии. Это, в свою очередь, может быть тригером развития сопутствующей патологии и усложнять коррекцию метаболического профиля при развитии ожирения. Дальнейшие исследования особенностей изменений пептидной пула в тканях крыс могут с&пособствовать лучшему пониманию биохимических процессов в условиях данной патологии, что является важ- ным для разработки подходов диагностики и лечения ожирения. Изучение потенциальных механизмов развития дисфункционирования системы протеолиза и мет&
