Наведено основні результати досліджень магнітних полів і термодинамічних умов в активних областях на Сонці, отримані в Астрономічній обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (АО КНУ) упродовж останніх 10 років (2010-2019 рр.). За даними космічної обсерваторії Hinode оцінено дійсні діаметри гранично маломасштабних (просторово-нероздільних) силових трубок магнітного поля. Цей діаметр виявився в межах 15-20 км, що значно менше, ніж межа просторового розділення найбільших насьогодні сонячних телескопів (? 60 км). За даними спостережень в АО КНУ показано, що в сонячному факелі існували магнітні поля трьох типів: кілогаусові поля в суб- телескопічних силових трубках, ділянки фонового поля регулярної полярності і ділянки субтелескопічних полів змішаної полярності. Магнітний потік змішаної полярності перевищував за абсолютною величиною потік усього поля регулярної полярності не менше ніж у 2 рази. У ядрах сонячних плям, які спостерігались на ГСТ АО КНУ та АЦУ-5 ГАО НАН України, виявлено тонкі ефекти зеєманівського розщеплення, які вказують на надсильні магнітні поля напруженістю у 5-8 кГс. Полярність магнітного поля у субтелескопічних структурах із такими дуже сильними полями виявлена тією ж, що і у фоновому полі, а допле&рівська швидкість становить близько 2 км/с (підйом плазми). Надсильні магнітні поля в діапазоні 5-5,7 кГс виявлено також за даними спостережень на телескопі GST обсерваторії Біг Бер (BBSO), США. Проаналізовано унікальний спостережний матеріал, також &отриманий в АО КНУ, щодо області сейсмічного джерела винятково потужного сонячного спалаху 28 жовтня 2003 р. бала Х17.2 / 4B - третього в рейтингу за величиною рентгенівського потоку за останні приблизно 40 років. У цьому спалаху виявлено бальмерівсь&кий декремент із рекордним співвідношенням інтенсивностей I (H?) / I (H?) = 1,68 ліній H? і H?, що є безпрецедентним для всіх спостережених спалахів. У цьому спалаху виявлено вказівки на існування особливо сильних магнітних полів у діапазоні декілько&х десятків кілогаусів. Напівемпірична модель цього спалаху має цікаву особливість, а саме, три дискретні шари з підвищеною концентрацією плазми і температурою, включаючи дуже густий і тонкий шар у хромосфері з такими параметрами: концентрація водню n&H = 1018 см-3, товщина ?h = 3-5 км і висота h ? 1200 км над рівнем фотосфери. В активних сонячних протуберанцях виявлено досить сильні магнітні поля (до 4 кГс) на висотах 3-14 Мм. Моде- лювання профілів спектральних ліній у межах двокомпонентної моде&лі показало, що дійсна величина локальних магнітних полів може бути ще більшою принаймні у 3 рази. Запропонована теоретична МГД модель, згідно з якою такі високі напруженості виникають у безсилових магнітних джгутах із характерним масштабом 300 км.
&Приведены основные результаты исследований магнитных полей и термодинамических условий в активных областях на Солнце, полученные в Астрономической обсерватории Киевского национального университета имени Тараса Шевченко (АО КНУ) в течение последних 10& лет (2010-2019 гг.). По данным космической обсерватории Hinode оценены реальные диаметры предельно маломасштабных (пространственно-неразрешимых) силовых трубок магнитного поля. Этот диаметр оказался в пределах 15-20 км, что значительно меньше, чем п&редел пространственного разрешения крупнейших на сегодня солнечных телескопов (? 60 км). По данным наблюдений в АО КНУ показано, что в солнечном факеле существовали магнитные поля трех типов: килогауссовые поля в субтелескопичных силовых трубках, уча&стки фонового поля регулярной полярности и участки субтелескопичных полей смешанной полярности. Магнитный поток смешанной полярности превышал по абсолютной величине поток всего поля регулярной полярности не менее чем в 2 раза. В ядрах солнечных пятен&, которые наблюдались на ГСТ АО КНУ и АЦУ-5 ГАО НАН Украины, обнаружены тонкие эффекты зеемановского расщепления, которые указывают на сверхсильные магнитные поля напряженностью в 5-8 кГс. Полярность магнитного поля в субтелескопичных структурах с та&
