Від "людей у кожухах" до українських геніїв. Хто вони - українці, які покинули Батьківщину багато років тому і чому зважилися на це, - розповідає столичний Музей української діаспори
"Історія українських емігрантів починається в другій половині XIX століття. У пошуках кращого життя за океан потягнулися десятки тисяч українських родин. «Їхали по омріяну землю, - каже провідний науковий співробітник музею Назар Розлуцький. - Аргентина, Канада, Штати мали багато вільної землі, яку треба було обробляти. Тому агітували до переселення людей зі Старого Світу. І якщо в Україні галицька родина початку XX ст. у середньому мала земельний наділ від 2 до 5 гектарів (для родини з кількох ротів це було якраз щоб не вмерти з голоду), то в Канаді, наприклад, їм обіцяли 65 гектарів! Звичайно, люди, які тут ледве зводили кінці з кінцями, спокушалися і їхали за океан». Вирушаючи на чужину, вони спродували все, що не могли забрати із собою — хати, худобу. Водночас намагалися взяти з собою якомога більше речей, які могли згодитися на новому місці. Одягали на себе всього побільше. І вже за океаном сходили на берег у чудернацькому вигляді - навіть улітку були вбрані в кожухи та три-чотири шари одягу. Закордоном їх так і називали «люди в кожухах»".
