Метою дослідження стало прагнення визначити місце візуальної художньо-сатиричної складової у творчій спадщині М.Б. Герсеванова та розгляд карикатури як жанру публіцистики та історичного джерела у дослідженні суспільної думки 1850-х - 1860-х pp. Історіографія. Історія карикатури здебільшого цікавила мистецтвознавців та художників. Соціокультурний та політичний контекст їхньої появи розглядався, але побіжно. Питання ж про місце карикатури у творчості М.Б. Герсеванова піднімається нами вперше. Джерела. Комплекс джерел сформовано за принципом інформаційної відповідності поставленій меті та складається з газетних статей - відгуків М.Б. Герсеванова на військові карикатури та альбому карикатур "Похождения Новгородской жительницы Федоры Ивановны", виданого під псевдонімом "Дуров". Залучені матеріали охоплюють 1858-1860 pp. і переконливо демонструють місце карикатури в публіцистиці М. Герсеванова як критика, так і творця цього жанру. Використання методів історіографічного та джерелознавчого аналізу і синтезу дозволило виявити стан розробки питання в історичній літературі та реалізувати поставлену мету. Основним результатом стало виявлення тематичної варіативності карикатур М.Б. Герсеванова та реакцій на них представників військової спільноти. На основі ко&нтент-аналізу досліджено зміст альбому карикатур "Похождения Новгородской жительницы Федоры Ивановны". Тексти і видані Герсевановим карикатури стали реакцією на жорстку критику публікою російської армії та військових після поразки Російської імперії &у Кримській війні 1853-1856 pp. Для російської карикатурної традиції ще з 1812 р. війни ставали потужним поштовхом для розвитку. Гумористичний жанр не був притаманним творчості Герсеванова, більше того, він вважав його небезпечним для військової дисц&ипліни. Таким чином, звернення до карикатури у питаннях соціально-політичних та літературних було для автора своєрідним експериментом. Незважаючи на економічний успіх, кінцевої мети досягнуто не було, пороки, що висміювались, не були подолані. Герсев&анов упевнився у марності висміювання як методу виховання, тож більше до гумористичного жанру не звертався. Висновок полягає в тому, що герменевтичний аналіз текстів та контекстів їхнтої появи дозволив суттєво розширити уявлення про багатогранну діял&ьність такої малодослідженої особи, як М.Б. Герсеванов, виявити інформаційний потенціал карикатури як історичного джерела. Тип статті - аналітична.
