"Моя подорож за кордон дасть безумовно позитивні наслідки...": закордонні відрядження викладачів вищих навчальних закладів УСРР у 1920-ті - на початку 1930-х рр.
Встановлено, що протягом 1920-х рр. переважна більшість відряджень надавалася представникам індустріально- технічної та сільськогосподарської вертикалей. Зазначено, що відвідувати європейські наукові центри мали можливість поодинокі представники вищих навчальних закладів УСРР, переважно Харкова, причому постійно підтримувати зв"язки із закордоном могли лише відомі науковці. Для аспірантів і молодих вчених були встановлені квоти на закордонні відрядження за кошти НКО, проте їх було недостатньо для налагодження міцної комунікації з тією чи тією науковою спільнотою за кордоном. Доведено, що комунікативні практики науковців являли собою зразки культурної взаємодії з широкою громадськістю. Практичне значення: результати й висновки можуть бути використані для подальшого вивчення окресленої проблеми. Оригінальність: дослідження здійснене на основі грунтовного аналізу значної кількості архівних документів, більшість яких уперше введено до обігу. Наукова новизна: уточнено дані стосовно кількості отриманих відряджень за кордон протягом 1920-х рр. Вперше розкрито питання державного фінансування відряджень, здійснено аналіз вимог, які ставилися перед кандидатами на отримання відрядження, оцінка здобутків науковців УСРР міжнародною спільнотою та причини зниже&ння комунікативної активності. Тип статті: емпірична.
