Стаття присвячена питанням визначення шляхів удосконалення системи державного управління закладами освіти з метою забезпечення їх конкурентоздатності. У статті проаналізовано основні тенденції нормативно-правового забезпечення діяльності закладів вищої освіти, в результаті чого визначено базові нововведення закону України «про вищу освіту» від 2014 року, що став основою формування систем академічної мобільності, доброчесності та автономії. Було визначено основні проблеми розвитку системи вищої освіти в Україні, що полягають у недосконалих механізмах управління, неефективній системі фінансування та неповній реалізації процесів академічної автономії, визначених законодавчо. Проаналізовано основні підходи до реформування системи вищої освіти в Україні, в результаті чого було визначено роль системи державного управління в регулюванні та координації закладів вищої освіти. Дана система на сьогодні не є гнучкою, тому не може бути ефективною. Створення підходів щодо рейтингування закладів вищої освіти визначає формат перерозподілу коштів у системі державного фінансування освіти. Дана система дозволить мотивувати заклади освіти до підвищення рівня якості освітнього процесу, науково-дослідницької діяльності, академічної мобільності, партнерських зав’язків&, рівня матеріально-технічного забезпечення освітнього процесу, рівня працевлаштування випускників за спеціальністю тощо. Дані показники забезпечують мотивацію до підвищення ефективності роботи закладів вищої освіти, проте не вирішують повністю пробл&ему нестачі фінансування, зокрема на інноваційну діяльність. Низька оплата праці професорсько-викладацького складу також негативно позначається на освітньому процесі. Отже, у статті надано рекомендації щодо можливості підвищення ефективності системи &державного управління закладами вищої освіти, які полягають у створенні можливостей для залучення фінансових ресурсів партнерів закладів вищої освіти, співпраці освіти та бізнесу, спрощення системи освоєння грантів та фінансової співпраці із іноземни&ми закладами освіти.
