Польська урбаністика останньої третини XX - початку XXI ст. та українські студії з міської проблематики Правобережної України раннього нового часу: історіографічний огляд
Базуючись на значному доробку попередників, польські історики з 1970-х рр. значно пришвидшили студії над історією польських міст, активно вивчаючи урбанізаційний процес у всіх його складових (правова, просторова локація та організація міської громади). Добре досліджене місце міщанства у структурі суспільства, зокрема процес формування міщанства, його правове становище, етнічний і професійний склад, становище жінки в міському соціумі, роль і місце шляхти в місті. Чільну увагу польські історики приділяють вивченню міського управління, а саме функціональним обов"язкам війтів, лентвійтів, райців, найманих міських урядників (писарі, шафарі, інстигатори, міські слуги тощо), а також участі міської громади у самоврядуванні. Дещо менше уваги в польській історіографії відведено економічному розвитку міст, зважаючи на добре вивчення цього питання попередниками. Відчутні зрушення відбулися в питанні студій над міським судочинством, яке успішно вивчають не лише історики, а і правники. Згаданий доробок має величезне методологічне та практичне значення для українських дослідників ранньомодерних міст Правобережної України, оскільки низка аспектів (міське управління, судочинство, правове становище міщан тощо) у вітчизняній історіографії вивчена недостатньо, а пер&ебування міст Правобережжя в рамках єдиної Речі Посполитої дає змогу проводити паралелі та екстраполювати окремі висновки польських колег.