Мета дослідження - проаналізувати, виявити особливості й узагальнити результати досліджень білоруськими науковцями історії організованого голоду 1932-1933 рр. на територіях радянських України та Білорусії. Методологія ґрунтується на принципах історизму,об"єктивності, усебічності, системності. Для досягнення поставленої мети застосоване комплексне використання, крім загальнонаукових, спеціально-історичних методів: історіографічного, історико-ситуаційного, компаративного, усної історії. Наукова новизна.Стаття є першим спеціальним історіографічним дослідженням білоруських студій голоду 1932-1933 рр. на теренах Білорусії. Основні результати й висновки. Відзначено, що історія голоду 1932-1933 рр. у Білорусії загалом замовчується в навчальному процесі, залишається на периферії білоруських академічних студій, проте була активізована після прийняття Верховною Радою України закону про визнання Голодомору геноцидом і реакції на це Російської Федерації. Виявлено вплив авторів російської концепції голоду 1932-1933 рр. як "спільної трагедії народів СРСР" зі співмірними наслідками, який виявився у прирівнюванні білоруськими дослідниками причин голоду в БСРР до Голодомору в УСРР, перебільшенні людських втрат у республіці. Показано відмінність Голодомору як ціле&спрямованого геноциду українського народу від голоду в Білорусії. На противагу деяким білоруським дослідникам стверджується, що голод у БСРР стався через надмірні заготівлі, непогоду, господарські помилки в певних районах і завдав на порядок менших л&юдських втрат, ніж в Україні.
