У статті висвітлено основні напрями діяльності видатного ботаніка та фізіолога рослин, академіка Євгена Пилиповича Вотчала (1864-1937) в Академії наук України (Українській академії наук (УАН), Всеукраїнській академії наук (ВУАН), Академії наук УСРР). Джерельну базу дослідження складають звітні матеріали Академії наук України (УАН/ВУАН), монографічні праці, статті, інформація з видань з історії НАН України. Актуальність теми зумовлена як відсутністю комплексного дослідження діяльності академіка ВУАН Є.П. Вотчала, так і недостатністю висвітлення в літературі наукової спадщини вченого, яка мала значний вплив на розвиток різних галузей ботанічної науки, сільського господарства та промисловості України. Автором вперше проаналізовано звіти ВУАН за 1921-1923рр. та 1925-1927 рр. в контексті висвітлення діяльності Є.П. Вотчала в ВУАН. В результаті пошуку визначено роль вченого у становленні Академії, створенні мережі її науково-дослідних установ, розробленні нових напрямів досліджень. Узагальнено внесок Є.П.Вотчала у заснування науково-дослідних установ в Українській СРР. Показано внесок Є.П. Вотчала в розвиток фізіології рослин в Україні; окреслено коло фундаментальних, теоретичних і прикладних проблем, над якими він працював: електрофізіологія, водний б&аланс і фізіологія деревних порід, посухостійкість, фізіологія фотосинтезу. Підкреслено вплив науково-організаційної роботи Є.П. Вотчала на вирішення багатьох важливих сільськогосподарських проблем, розвиток терпентинної промисловості та лісового гос&подарства. Відзначено роль Е.П. Вотчала в роботі Сільськогосподарського вченого (наукового) комітету. Висвітлено основні напрями роботи Кафедри біології сільськогосподарських культур та лісових рослин при ВУАН. Згадано про внесок академіка Є.П. Вотча&ла в діяльність Інституту ботаніки ВУАН. Підкреслено ключову роль науковця в організації терпентиново-підсочного виробництва та започаткуванні нової наукової галузі - екологічної та польової фізіології рослин. Охарактеризовано головні напрями його на&укової діяльності в контексті вивчення екологічної фітофізіології: закономірності руху води в рослині, посухостійкість сільськогосподарських культур, еколого-фізіологічні дослідження фотосинтезу, особливості польової фізіології рослин.
