Глобальна тенденція старіння науки є актуальним і найбільш дискусійним науковим питанням сьогодення, а її подолання належить до пріоритетних завдань державної наукової політики багатьох країн. Одним зі шляхів її вирішення є визначення балансу вікової структури активних дослідників у контексті концепції життєвого циклу. Цьому може посприяти виявлення історичних тенденцій формування вікової структури дослідників, а також еволюції її структурних елементів із плином часу. Тому метою дослідження є виявленнята оцінювання історичних тенденцій формування вікової структури дослідників-гуманітаріїв за 100 років. Для реалізації мети дослідження використано концептуальні засади життєвого циклу (старіння особистості та процеси організаційного зростання і занепаду) когорт дослідників за роками народження, а також метод когортного аналізу - задля визначення історичних тенденцій формування вікової структури дослідників-гуманітаріїв у 1909 та 2009 роках, аналізу структури як динаміки змін когорт, а також оцінювання виявлених основних тенденцій. Для визначення вікових структур активних дослідників-гуманітаріїв за 100 років сформовано статистичний масив історіографічних і бібліометричних даних про відомих і видатних дослідників-гуманітаріїв. Історіографічні та біб&ліометричні дані складаються із відомостей про рік народження, початку та завершення активної наукової діяльності дослідників. Загалом до статистичного масиву дослідження увійшли історіографічні та бібліометричні дані про 7130 дослідників зі 145 краї&н, 1820-1995 років народження. Для структуризації даних у часі всіх дослідників-гуманітаріїв згруповано у 5-річні когорти за роками народження. Зроблено висновок, що застосування концептуальних засад життєвого циклу дослідницької активності та методу& когортного аналізу дозволяє визначити деякі історичні тенденції формування вікової структури дослідників-гуманітаріїв, а також виділити аспекти щодо вирішення наукової проблеми балансу такої структури. Виявлено, що події світового масштабу (світові &війни, четверта інформаційна революція) впливають на збільшення як середнього віку, так і вагомості старших вікових груп у вікових структурах дослідників-гуманітаріїв. Підтверджено гіпотезу про те, що вікові структури дослідників-гуманітаріїв мають і&нституціональний характер, оскільки початок зникнення когорт дослідників (67±1 рік) є майже незмінним протягом 100 років та відповідає офіційним віковим обмеженням на перебування на штатній посаді у більшості провідних країн світу. Зростання віку дос&лідників у контексті старіння науки протягом 1909-2009 років відбулося через збільшення часу на підготовку наукових кадрів, а також на досягнення максимальної чисельності когорт дослідників. Це збільшення компенсується зменшенням тривалості стадії їх& напіввиведення, що є ознакою балансу життєвого циклу дослідницької активності когорт за роками народження.