У статті проаналізовано семантико-емоційне навантаження аналітичних і синтетичних претеритальних форм сербського дієслова як експліцитних засобів вираження минулого часу в стилізованих епістолярних фрагментах коротких прозових форм сербського класичногохудожнього дискурсу різних епох. У цьому контексті розглядаються твори Я. Веселиновича, Л. Лазаревича, І. Секулич, М. Капора. Вивчаються більш або менш масштабні хронотопи листів, у яких або превалює ретроспекція лінійної послідовності реальних подій, або ж такі, що тяжіють до репортажів про події, ліричної сповіді або есе. Чільне місце посідає, зокрема, образ часу як дійової особи літературного твору. Художній матеріал переконливо демонструє, що транспозиційний стилістичний потенціал грамем минулого часу, який є теоретично найобмеженішим (порівняно із грамемами теперішнього і майбутнього часу), в різних видах епістолярних фрагментів може суттєво розширюватися. Не залишаються поза увагою і художні прийоми, спрямовані на максимальне зближення автора ізчитачем, передусім ефект інтимізації, повтори тощо. В епістолярному дискурсі актуалізуються численні моделі та схеми співвідношень між автором і читачем: реальний автор : реальний читач; імпліцитний автор : імпліцитний читач; фіктивний наратор (як те&хнічний засіб) і адресат. У літературних творах це явище може бути іще складнішим, адже образи реального й імпліцитного авторів, реального й імпліцитного читачів або ж наратора й імпліцитного автора часто збігаються або ж настільки тісно переплітають&ся, що зазвичай їх важко точно ідентифікувати Листи як художній прийом і невід"ємний складник комунікативної стратегії автора досліджуються не лише в контексті суто граматичних параметрів часових нашарувань, а й із погляду дейктичного і наративного в&икористання грамем минулого часу.
The article deals with semantic and emotional load of Serbian verb"s analytical and synthetic forms as explicit means of past tense expression in stylized epistolary fragments of short prose forms of Serbian classic&al literary discourse of different epochs. The author consistently considers stylized epistolary passages from tales by eminent Serbian writers: L. Lazareviс, Y. Vselinoviс, І. Sekuliс, М. Кapora, noting the key role of perfects, aorists, imperfects,& pluperfects in chronotopes of short stories with a relatively clear configuration (when a retrospection of linear event sequence is present) and rather vague boundaries (in cases when letters are peculiar to time dialogue between writer and reader).& Particular attention is paid to investigation of functions of preterit verb forms in stylized letters drawn towards reporting people about actual events. The author"s attention is also focused on the mechanisms of creating the socalled intimization &effect and the role of various Serbian past tense verb forms in this process. The letters as a literary device and an integral part of the author"s communicative strategy are examined not only in the context of merely grammatical parameters of tempor&al strata but also from the point of view of deictic and narrative use of past tense grammemes. Serbian epistolary literary discourse provides rich illustrative material for specifying the issue of deictic and narrative parameters"relevance in respec&t of usage of tense forms or grammemes selected for analysis. The research proves that correlation of the mentioned parameters in Serbian language context is highly interesting, however, rather complicated and controversial. The comparison of Serbian& and French literary texts shows that the temporal picture of the latter is almost diametrically opposite, meaning full functionality of aorist and imperfect and limited use of analytical perfect, which is used in the reproduction of direct speech, m&ainly in dialogues.
В статье проанализирована семантико- эмоциональная нагрузка аналитических и синтетических претеритальных форм сербского глагола как эксплицитных средств выражения прошедшего времени в стилизированных эпистолярных фрагментах корот&
