У статті проаналізовано вияви епістемічної модальності в "руськомовних" дискурсивних практиках ранньомодерного часу. Схарактеризовано актуалізацію нових практик у ХVІ-ХVІІ ст., що зумовлені соціокультурними чинниками. Визначено полеміку і проповідництвояк нові "руськомовні" дискурси. Обґрунтовано їх спільність і відмінність у реалізації діалогізму, що позначилося на вираженні епістемічної модальності. На прикладі функціювання дієслівних форм знати, въдати, розумъти, що є виразниками епістемічної модальності, встановлено розширення вказівок на епістемічні модуси полеміста/проповідника і вірян для досягнення ними повноти розуміння і засвоєння релігійних понять, динаміку інтерактивності, персвазійності в дискурсивній діяльності. Визначено зв"язки епістемічної модальності з достовірністю та евіденційністю.
The article analyzes the influence of epistemic modality on the change of discourse practices in Ukraine in the early Modern period. It explores discourse practices of the 16th and 17th centuries in their dynamic state applying the principles of "cultural knowledge" (the term introduced by M. Foucalt). The paper discusses the common and distinctive features of realizing epistemic modality in polemical and homiletic discourses. The author argues t&hat they are new discourse practices, which appeared as a result of compelling social needs arising in the 16th and 17th centuries, while the functions of the literary language of the time, the Ruthenian language, enhanced. The study shows that in th&e discourse practices, religious notions were conceived through demonstrating epistemic states of the author / readers that reveal the subjectivity / intersubjectivity in conception, interpretation, and understanding the postulates of faith. The pape&r proves that epistemic modality is interlinked with certainty, evidentiality, and inferentiality. The article focuses on the epistemic verbs знати (to know), відати (to be aware), розуміти (to understand) which explicate the epistemic modus of the a&uthor in these discourse practices and perform phatic and persuasive functions. Thus, the paper considers discursive features of the phraseological unit дати знати (let sb know), signaling the transition from a quotation to an inference, an explicati&on of the message of the preacher. The study also presents grammatical modifications of the phraseological unit: the past tense forms (давал/дал знати), the impersonal form -но (давано знати), participle (даючи знати). The author establishes the link& between the epistemic въдат with indirect evidentiality and certainty. The author also shows the dominant of the epistemic verb розумъти in the discourse of the polemists and preachers of the early Modern period.
