У статті проаналізовано основні нормативно-правові та правореалізаційні перешкоди на шляху розвитку та вдосконалення нотаріальної діяльності в Україні на сучасному етапі. Автором наголошено на тому, що політику вітчизняного законодавця щодо оптимізації нотаріату, на жаль, не можна назвати послідовною і однозначною, оскільки має місце ціла низка концептуальних проблем та законодавчих колізій, що унеможливлюють розвиток цього інституту і публічно-правової форми засвідчення цивільних правовідносин.Зазначається, що шляхом правомірного і своєчасного вчинення нотаріальних дій вітчизняні нотаріуси надають публічну достовірність цивільно-правовим відносинам, що в окремих випадках виступають в якості юридичних фактів, які мають конститутивне значення. Такі умовиводи дозволили автору констатувати, що правозахисна функція нотаріату набуває характеру системоутворюючої ознаки стосовно активізації людського потенціалу в правовій сфері, оскільки виконувати обов’язки пересічного нотаріуса належним чином здатен не кожен уповноважений державою на вчинення таких дій суб’єкт.У цьому контексті автор виділяє в якості ключових детермінант розвитку інституту нотаріальних послуг в Україні на сучасному етапі наступницво європейських традицій та фундаментальний харак&тер забезпечення правової безпеки цивільного обігу.Організація та здійснення ефективної правозастосовної діяльності за допомогою нотаріальних органів є одним із пріоритетних напрямків стійкого розвитку держави і, водночас, виступає ще одним детерміна&нтом у трансформаційних процесах нотаріату нової доби цифровізації, оскільки значення нотаріальних функцій зростає з кожною новою віхою розвитку української держави. У зв’язку з цим, автором визначено, що нотаріат в Україні давно став не просто юриди&чним органом, а важливим інститутом держави та суспільства в цілому, що здійснює публічно-правову діяльність, скеровану на захист прав та інтересів особи.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
