У статті подано огляд авторських (письменницьких) словників. Констатовано, що нині українська авторська лексикографія становить окремий словниковий напрям. Звернуто увагу на опублікований «Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка» як зразок авторськоїхудожньої лексикографії і опрацьовуваний словник мови І.М. Дзюби як зразок авторської нехудожньої лексикографії; окреслено групи мовних одиниць, які є предметом науково-лексикологічного, лексикографічного вивчення для подальшого можливого залучення до загальномовних тлумачних словників.
