У статті за академічними виданнями «Українського правопису» простежено історію викладу правила про вживання закінчення -а (-я) в знахідному відмінку однини в іменниках – назвах неістот чоловічого роду ІІ відміни. Установлено залежність змін у його формулюванні від ідеологічних чинників. Констатовано найповніше подання цього правила в «Українському правописі» 1928 р. й безпідставне звуження його в інших редакціях правопису. За семантичним критерієм запропоновано розмежування закінчень -а (-я), -а (-я) інульового закінчення і тільки нульового закінчення для іменників – назв неістот чоловічого роду ІІ відміни у знахідному відмінку однини. Подано принципові корекції і доповнення до чинного правила про вживання закінчень знахідного відмінка іменників.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
