Розкрито походження праслов’янських дериватів, утворених за допомогою тематичних суфіксів (голосних *а,*o,*і,*u), первинне значення яких було втрачене. З’ясовано, що ці матеріально виражені суфікси в праслов’янській мові поєднували в собі дві функції: словотвірну і флексійну, що дало підстави їх називати суфіксами-флексіями або протонульсуфіксальними формантами. Дібрані деривати із перших писемних пам’яток української мови та лексикографічних праць, що відображають лексику цього періоду, мають загальнесловотвірне значення «носій процесуальної ознаки» або «опредметнена дія або стан». Здійснено опис лексико-словотвірних типів нульсуфіксальних девербативів чоловічого роду в давньорусько-українській мові ХІ–ХІІІ ст. Дериватологічний аналіз показав, що нульсуфіксальне творення іменників чоловічого роду в давньоруськ?країнській мові було звичним явищем, що заклало потужну основу для подальшої активізації нульового форманта в іменниковій деривації.
