Поява шкільного театру в Україні наприкінці ХVІ ст. була результатом формування української культури відкритого типу і створення умов зближення та її взаємодії з «латинськими» культурами. Це проявилося у школі нового типу – слов’яно-греко-латинській, в якій запровадили шкільні вистави і при цьому використовували досвід польських та західноєвропейських шкіл. Підкреслено, що в українських школах ХVІІ–ХVІІІ ст., як і в «латинських», виставлялася переважно духовна драма з використанням музичного компонента. Наголошено, що спеціального розгляду потребує проблема інтерпретації цього компонента в українській шкільній драмі, зокрема, у контексті барокової культури. Таке дослідження ускладнюється відсутністю спеціальних нотних записів у рукописах драм. Встановлено, що численні ремарки в драмах та вербальні тексти музичних номерів дають можливість скласти повне уявлення про роль музики в драмах. На основі аналізу ремарок у 28-ми драмах подано відомості про основні маркери звучання в них музики, про персонажів,які в них співали й грали на інструментах, а також танцювали. Подано відомості про використання української духовної музики в драмах. У кожній з драм звучав спів Хору, який у більшості з них виступав як персонаж. Наголошено на тому, що в підході до в&икористання Хору в драмі автори спиралися на засади поетичних курсів, які дотримувалися античної теорії. Розкрито значну драматургічну роль співів Хору в «Комедії на день Рождества Христова» Димитрія Туптала: тісний зв’язок Хору з фабулою та основним&и темами драми, виконання ним різних драматургічних функцій – прославлення, сповіщення, співчування, оплакування, засудження, розважання. Встановлено використання автором драми деяких засад музичної драматургії, зокрема лейтмотивів. Робиться висновок&, що твір Димитрія Туптала представляє жанр «драма з музикою». З такого жанру розпочалася італійська опера в ХVІ ст. Твір Димитрія Туптала можна вважати предтечею української опери.
