Розмова з Михайлом Наєнком. " Навчання, а потім праця на посадах професора, завідувача кафедри і декана філологічного факультету Київського університету були, звичайно, відповідальними віхами в моєму житті. Я намагався використати наймаксимальніші можливості цих віх, аби посприяти насамперед зміцненню філології як спеціальності. І щось таки вдалося зробити в цьому напрямку. Насамперед зміцнити кадровий потенціал факультету і відкрити кілька спеціальностей, яких досі не було в університеті: фольклористику, класичну філологію, літературну творчість, українську мову як іноземну. Значно розширеним став спектр славістики, відкрито було кафедру полоністики, впроваджено спеціальність "кроатистика", до назви кафедри "історія української літератури" додано "і шевченкознавства", випусковими (а не загальноосвітніми) стали кафедри теорії літератури, загального мовознавства і класичної філології, запрацювали центри шевченкознавства, деких слов"янських мов тощо. Пізніше, внаслідок об"єднання філологічного факультету, факультету іноземних мов та відділення сходознавства в єдиний "Інститут філології", робота в цьому напрямку набула деяких інших форм, але зроблене раніше не загубилося. Розбудувалася, зокрема, спеціальність "літературна творчість", чому посприяло &створення (за ініціативи ректора університету академіка Леоніда Губерського) Центру літературної творчості, яким я завідую з 2017 року. На черзі ще ряд удосконалень філологічної освіти в університеті; вони проводяться вже переважно молодшими моїми ко&легами, але часом не без моїх підказок."