У статті здійснюється інтерпретація поеми Юліуша Словацького "Батько зачумлених" з тому "Три поеми", що з"явився у Флоренції 1838 року. Ця поема великою мірою є художнім плодом подорожі, відбутої Словацьким по країнах Леванту й Орієнту, проте, що найважливіше, також свідоцтвом духовних перемін поета, джерела яких пов"язані з його зіткненням зі світом Сходу. Автор статті обґрунтовує тезу про те, що власне в цій поемі Словацький описав складові частини свого абсолютно нового бачення світу як театру форм і оман, під шаром яких працює єдина рушійна сила всесвіту: Дух (можна також сказати: Бог)
