Стаття присвячена висвітленню Франкової критичної рецепції літературного пейзажу - реалістичного та модерного. На основі літературно-критичних праць І. Франка про творчість І. Нечуя-Левицького, Ю. Федьковича, Т. Шевченка, А. Кримського, Семена Земляка (Гелени Жембровської), Христі Алчевської, Я. Каспровича, Е. Золя, Д. фон Лілієнкрона досліджується його осмислення проблем екзотизму, правдивості, настроєвості, тональності пейзажу, специфіки індивідуальних пейзажокреативних манер.