У статті виявлено, досліджено і проаналізовано художньо-естетичне підґрунтя перекладацької манери Вітольда Гулевича. На основі вивчення окремих творів простежено першоджерела звернення поета до творчості Р. М. Рільке, шляхи опанування творчої манери австрійського майстра слова, неповторності його індивідуального стилю та поетики. Акцентовано увагу на тому, що внесок Гулевича в світову рількіану полягає не стільки у художній вартості його перекладів, скільки в популяризації творів великого Рільке польському читачеві.
